Взаємодія з дітьми у дорослих фактично – одностороння.
В дитини емоційний інтелект тільки розвивається і розвивається він через імітацію дій дорослих.
Дорослі РДУ, як ми памʼятаємо, займаються соціальним маскінгом.
Більшість РДУ взагалі не знають про свою особливість, тому не працюють над собою в плані розвитку емоційного інтелекту.
І виходить, що запит дорослого РДУ: «покажи мені як, і я під тебе підлаштуюсь», який працює з іншими дорослими, не може реалізуватися з дитиною!
Бо дитині самій треба «побачити, як» і повторити.
⚠️ Дитина не може зрозуміти соціальні сигнали внаслідок не сформованої по віку психіки, а дорослий РДУ не може їх адекватно надати внаслідок проблем з увагою та концентрацією.
Таке собі «твое моє не поніме».
Дитина зривається на істерику, бо в кожної дитини є неусвідомлене сильне бажання до соціальної взаємодії.
В дитини формується комплекс відторгнення.
А якщо дитина з РДУ, то в неї це все ще більше посилюється, розвивається тривога.
✅ Фактично, єдина взаємодія, яка непогано виходить у дорослого РДУ – це гра.
Але ж гра може швидко набриднути.
✅ Тому шлях у нас один – працювати над собою, формувати свій власний емоційний інтелект.
❌ Не намагатися маскуватися хоча б перед дитиною.
Бо це вимагає величезних витрат психічної енергії.
Виснажує і формує до дитини, як «винуватця» цих проблем, ваше негативне ставлення.
❌ Не намагатися бути «інстаграмною» мамою чи татом.
Бо там все не реальне, ви ж знаєте!
РДУ насправді важко жити в цьому світі соціальних ілюзій.
