Будь-яка вірусна герпетична інфекція використовує організм людини для свого розмноження.
Вірусам потрібна наша ДНК 
для реплікації своєї РНК та ДНК.
Фактично, герпеси — наші симбіонти, у яких немає наміру нас вбити.
Але, як будь-який симбіонт, герпес може наробити великої шкоди носію.
Встановлено, що «розеола», викликана HHV6, яка раніше вважалась безпечною “дитячою” хворобою, викликає стійке нейрозапалення, і повязана з порушеннями розвитку мозку дитини.
Вітрянка, якщо нею захворіти повторно, може уразити зір 
, кору головного мозку.
Вірус Епштейна-Барр звязують з ризиком розвитку раку крові 
Цитомегаловірус пов’язують з провокацією розвитку у дітей цукрового діабету І типу (інсулінозалежного), розвитком розсіяного склерозу та інших аутоімунних захворювань.
Перша помилка — стимулювання імунітету.
Наукова спільнота вже не перший рік бореться з рекламою “стимуляторів” імунітету. Стереотип у пересічної людини — якщо дитина хворіє, в неї низький імунітет. Це нісенітниця. Але фармкомпаніі несуть це в маси.
Низький імунітет — це ВІЧ та СНІД. І він ехінацеєю не лікується.
Якщо в людини є носійство хоча б одного типу герпесу, в неї вже є природний стимулятор імунітету — герпес. Який “вилізе”, тільки наша імунна система почне почне давати збій.
Ви часто це спостерігали, коли після перемерзання, або хвороби, на губах висипає вірус простого герпесу.
Друга помилка — шукати герпеси лише в крові.
Я вже не кажу про те, що спочатку треба здати антитіла IgG на носійство, а тільки потім шукати вірус в рідинах організму методом ПЛР.
HHV6 частіше буде персистувати в носоглотці, а не в крові.
Цитомегаловірус обовязково треба перевіряти і в сечі, якщо його не знаходимо в крові.
Іноді навіть здається пункція спиномозкової рідини, і лише там знаходять персистуючий герпес.
Третя помилка — лікувати герпеси, не шукаючи причину їх постійної маніфестації.
Противірусні препарати — це 
хіміотерапія прямої дії.
Така ж точно, як при онкології, тількі слабішої дії.
Кожен прийом валацикловіру наносить шкоду печінці та ниркам. Це написано в інструкції до препарату.
В даному дописі я ілюструю, що цитомегаловірус в сечі персистує тому, що там є кишкова бактерія Proteus mirabilis.
Як кишкова флора потрапила до сечового міхура?
Внаслідок хронічного запалення кишечника, при якому відбувається порушення слизової, тканин, та потрапляння змісту товстого кишечника у черевну порожнину.
Якщо не лікувати кишечник, не лікувати сечовик, то у даної дитини лікування лише герпесу не дасть жодного результату.
HHV6, наприклад, дуже “полюбляє” носоглотку, тому що там частіше за все “сидить” золотистий стафілокок або дуже підвищено стрептококи.
Четверта помилка — лікувати “тітри”.
Тільки батьки бачать у ПЛР аналізі вірусне навантаження, вони хочуть вилікувати герпес назавжди.
Але герпес — не виліковується. Як я казала — ми є його носіями все життя.
Лікувати саме герпес противірусними препаратами допустимо при першому перебігу хвороби.
Та коли тітри перевищують певні межі.
В інших випадках — шукаємо і лікуємо причину.
